Колись переплітуться долі
як папороть в останню путь,
відомі й зовсім невідомі
прихисток кладовищ знайдуть.
Де спочиває професура,
безумці і сміливці тем,
фатальний біль, ворожа куля
й любові очі хризантем.
Із забуття знов повертають
опальні постаті, хоча
усе,що нам розповідають,
хрести й могили майбуття.
Талановиті й пересічні,
святі і грішні, не секрет,
ми тимчасові і як вічність,
як іспит в космосі планет.