Строката стрічка
(секстина)
Анне Новак
Строката стрічка зоряних вогнів
До міста простягла долоні
І море обійма… І дивний спів
Луна – це хтось замріяний, в полоні
У всесвіту, блука в той самий час…
Дай, Боже, щастя кожному із нас!
До ранку стрічка мерехтить строката.
Я теж не сплю – відшукую слова,
Щоб зорями світили, щоб строка та
До неба досягла… Та голова
Вже падає. Я засинаю знову,
Не відшукавши зоряного слова.