Яким прекрасним і жорстоким є життя,
До чого чітко відчуваю твій неспокій.
Жаль, що у тім неспокої не я,
Ти не мої почути так бажаєш кроки.
Нехай прийде, на якийсь час дасть втіху.
Ні, я не заздрю, ті життєві віхи
Не принесуть ні радості, ні лиха, ніякого пуття
Не буде з того, але й моє теж марне маяття.
Яке прекрасне це життя жорстоке,
До чого глибоко засів в мені неспокій.