От села до села – кучерявая мгла.
От села до села –
шорох лиственной тени.
Ходит рыжий цыган от села до села.
Плачет поздний сверчок в не досушенном сене.
Как печальный огонь,
как разлившийся хмель,
Ходит рыжий цыган, сушит травы и листья.
И упал на него с высоты журавель,
И к ногам его сбитым – крылом притулился.
— Ты чего так печалишься?
Ищешь кого?
Может, мать? Может, брата? Отца или друга? –
Притулился к нему,
засмотревшись в огонь,
И печаль их, как солнце, объяла округу.
И сошлись небеса,
и дождём пролились,
Засветился туман золотой мокротою.
Долго голос над ними метался и ввысь
Порывался,
и падал, давясь немотою...
Перевод с украинского
Петро Куценко
* * *
Від села до села – кучерява імла,
Від села до села –
тихі дзвони осінні.
Ходить циган рудий від села до села,
Плаче пізній цвіркун у незібранім сіні.
Мов тужливий вогонь,
між принишклих осель
Ходить циган рудий – сушить трави і листя.
Впав на нього з пустельних небес журавель
Та й до ніг його збитих крилом притулився.
— Ти чого це так тужиш?
І шукаєш кого?
А чи батька, чи матір? Чи брата, чи друга? –
Притулився до нього –
обернувсь на вогонь,
Все навкруг спопелила їх сонячна туга.
І згойднулося небо,
і дощі пролились.
Засвітились тумани золотою сльотою.
А над ними ще довго чийсь голос увись
Поривався і падав.
І душивсь німотою.