Смелет ночь тревожный сон
на белый порох,
И проявится былое: дни, века,
И во всех старочерниговских соборах
Отзовутся
голоса издалека.
И разверзнутся вокруг земные тверди,
И смешается с остывшей кровью мгла. –
Перед смертью все равны –
и князь, и смерды. –
Встаньте все!
Поганым татям нет числа.
Княжий двор и град окольный – стопчут, спалят,
Лягут русичи в полях – за рядом ряд. –
Но стократ страшней, что память
обезглавят,
И ветра в дырявых душах засвистят.
И поэтому, покуда дым клубится,
На пергаменте
появится строка –
Слово в слово ляжет правда летописца,
Обрекая
на погибель чужака.
...Голоса шумят.
И в темноте – до срока –
Теплится свеча,
зажжённая людьми,
И кричат над нею лебеди высоко,
И плывут
из глубины веков ладьи.
Перевод с украинского
Петро Куценко
Над глибинами
Змеле ніч тривожні сни
на срібний порох,
I проявить час пощезлі дні й роки,
І по всіх старочернігівських соборах
В тьмавій тиші
зазвучать голосники.
І розверзнеться глибінь земної тверді,
3 кров'ю й попелом змішається імла.
Перед смертю рівні всі –
і князь, і смерди,
Встаньмо ж всі!
Бо хижим татям — несть числа.
Княжий двір і град окільний –
стопчуть, спалять,
Вкриє кістьми бранне поле руська рать.
Та в сто крат страшніш, як пам'ять
обезглавлять
І вітри в дірявих душах засвистять.
І тому, до'поки згарище куриться,
На пергамент
з-під гусиного пера
Слово в слово ляже правда самовидця
І заброд
своїм вогнем на смерть скара.
...Гомонять голосники.
І в тьмавій тиші
Цілу нічку
віща свічка мерехтить,
І ячать над нею лебеді в узвишші,
І тихі лодії
пливуть з глибин століть.