Зозулi сiроji крик
(http://www.stihi.ru/2014/07/17/8291)
Ли Чень Дао
«Мало тих, Ю, хто розуміє, що таке доброчинність.»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
Сьогодні в домі вчителя
Гостює свята музика:
Сліпий музика Люй Чжао
На семиструнному цині
Виконує пісню «Лінь» -
Пісню царства Чжоу.
Учні слухали майстра,
Вчитель заглибився в роздуми,
Сидів на циновці зажурений
Навіть коли замовкла
Музика дивовижна –
Пісня про однорога.
І коли мовчання
Стало вже геть нестерпним
Цієї літньої днини
У дім старого вчителя
Якось раптово ввірвався
Зозулі сірої крик.
І тоді учень промовив -
Улюблений учень Куна
Учень на ймення Янь.
Спитав він не про марнотне,
Не про людські діяння,
Навіть не про минувшину,
Спитав він про Шлях людей.
І вчитель, з роздумів вийшовши,
Таке відповів учням:
«Прямий був хроніст Юй!
Був він неначе стрілою
Коли мала Шлях країна,
Був він наче стрілою,
Коли нещасна країна
Шлях свій ганебно втрачала.
Яким же шляхетним мужем
Був книжник Цюй Бо Юй!
Він йшов князю на службу,
Коли мала Шлях країна,
І свій талант приховував,
Коли Шлях втрачався
Царством його рідним.»
А літо лагідне й тепле
У дім старого вчителя
(Забутого всім світом
Крім, хіба що, учнів)
Вривалося так зухвало,
Порушивши всі ритуали
Криком зозулі сірої…
Кукушки серой крик
Ли Чень Дао
-----------------------
«Мало тех, Ю, кто понимает, что такое благотворительность.»
(Кун Фу Цю Цзи «Лунь Юй»)
Нынче в доме учителя
Гостья - святая музыка:
Слепой музыкант Люй Чжао
На семиструнном цине
Играл мелодию «Линь» -
Песню из царства Чжоу.
Внимали мастеру все.
Учитель же, погружённый в думы,
Восседал на циновке,печальный,
Даже когда замолчала
Музыка чудная -
Песнь о единороге.
И когда молчание
Стало невыносимым
В этот безоблачный день,
В дом учителя старого
Как-то внезапно ворвался
Кукушки далёкой крик .
Тогда ученик промолвил -
Лучший по мнению Куна,
Звавшийся именем Янь,
Спросил не о проходящем,
Не про дела людские,
Даже не про минувшее,
Спросил он про Путь людей.
И учитель, оставив раздумья,
Ответил ученикам:
«Честный историк Юй!
Был он как будто стрела,
Когда страна Путь имела,
Не был точно стрелою,
Если страна несчастная
Путь свой позорно теряла.
Каким же достойным мужем
Книжник был Цюй Бо Юй!
Шёл он к князю на службу,
Когда страна Путь имела,
И таланты прятал свои,
Когда Путь терялся
Царством его родным.»
А теплое, мягкое лето
В дом учителя старого
(Забытого всеми на свете,
Кроме учеников)
Так дерзновенно врывалось,
Разрушив все-все ритуалы
Криком кукушки серой...