Обіймая твої ноги
Поцілунками йду я.
Меж великих пальців. Трохи
підправляю я життя.
Де не де гудуть гранати
Хибні хвилі де не де.
Лище зорі до солдатів так звертаються. Буде.
Йде війна. А десь співають.
Хтось десь гибне у ночі.
А хтось ноги обіймає, поцілунками, в тиші...
І становиться хибно і соромно,
Що в краіні разірванноі вежами
Ми забули про Гідність. Покорені
Тими, хто аморально збентежені.
І ковтаю я кров і соромлюся
но дивлюся на Зорі спокоєні,
Що сіяють усім одинаково.....
І мені і отим дивним воїнам.
16.07.2014