Отцы нам часто снятся молодыми,
Счастливыми...
И тихо, без забот
Идут себе по глади чистых вод
Меж берегов рассветных, над какими
Светло блестит небесная роса,
И стелятся вокруг как можно тише
Туманы,
и подслушивают птицы
Свои и все иные голоса.
Такими их за мглой прошедших лет
Нам не увидеть
средь полей и весей.
Идут в одежде – ветхой и истлевшей,
И солнечно-прозрачной,
точно свет.
А ближе глянешь –
небо и вода
То ль жаром,
то ли холодом в их лица
Вошли,
чтоб стать единым целым, слиться,
Как марево, в каком ещё видна
Печаль их глаз и отголоски слов, –
И позовёшь,
но нет уже ответа,
Лишь ласточки кружат на склоне лета
Над светлыми руинами годов.
Перевод с украинского
Петро Куценко
* * *
Батьки нам часто сняться молодими
Й щасливими.
Немов ще без турбот
Ідуть собі по плесу чистих вод
Між берегів ранкових, над якими
В переблисках небесної роси
І стеляться, й стоять рожево-сині
Тумани
і підсвічують пташині
В собі й навколо себе голоси.
Такими їх між вичахлих років
Не вгледіти нам більше
ані разу.
Ідуть у вбранні, ветхому від часу,
І в ілюзійно-сонячнім,
легкім.
А ближче глянеш:
небеса й вода
Чи спекою,
чи холодом в їх лиця
Війнули –
і зімкнулися, злилися
У марево, в якому ще гойда
Їх очі й голоси з усіх боків.
І кличеш – не докличешся.
Нікого.
Лиш ластівки щебечуть від порога
Над сонячним руйновищем років.