Порожністю змокрів наскрізь,як від дощу…
І Відчуття полишили моє життя давно…
Мовчу.
Як і пилюка мертва, чув!..
В сердечності порожніх рим.
Емоцій дефіцит,на них давно замок,
Між тим-
Усе стабільно і періодично,
Все дуже награно,несправжньо і незвично,
Неначе перший день живу,але без почуттів.
А чи живу?
Чи може сплю?
Забув де сон,а де реальність,
Що хмелем забира свідомість,
А на томість,
Мордою даєш в клавіатуру
З дуру,
І В ніч тікаєш,як в притулок,
І Прихистку шукаєш у зірок,
І в маячні провулок,
Заходиш наче в рідний дім…
Але і там чекає буря й грім
Що проти тебе створює душі грабунок…
ЇЇ нема.
Уже.
Й не буде більше…
Ніхто,ніщо.
І тиша,
Що рештки шкрябає здорових вух…
Я був колись вогнем,
А тут – потух…
На згарищі тепер збираю,
Я Залишки душі…
І мух…
12.07.2014 р.