по мотивам стихотворения Веточки Вишни!
И зазвучат, будя миры,
Расчерчивая луны,
Дождей, притихших до поры,
Серебряные струны...
Как винограда гроздь туга,
Как льнёт к щеке целебно.
Вот облаков седых стога
Развеивает небо.
А ветер, будто сытый конь,
Уснул в траве полёгшей,
И листьев жертвенный огонь
Сжигает день поблёкший.
Недолгий дождь заморосит
И яблоки намочит.
Сорви скорей и откуси
Хоть маленький кусочек...
ще зорі падають до ніг і яблука червоно
всміхаються і просять: доторкнись вустами
ще винограду ластяться до щік лискучі грона
й хмаринки перебіжками і біло - островками...
ще вітер ніби ситий кінь стриножено і тихо
і лист вишневий ледь тьмяніє - сумно
ще сплять приборкані дощі (майбутнє лихо)
вже потім..ляснуть так як рвуться струни..