По стежинці в міжгір’ї вузенькій,
Поміж тихих посушливих трав
Пастушок із жердиною маленький
Хутко десь в час нічний поспішав.
Зірка в небі яскрава світила,
Шлях прокладений далі все вів;
В грудях серце мале тріпотіло,
Пастушок бігти швидше хотів.
Коли з вівцями був він у полі
Чабанам старшим допомагав,
Вмить засяяло дужче ніж зорі,
І небесний посланець їм став.
Розповів, що Син Божий родився
І в убогих яслах лежить;
Він для людства спасінням відкрився,
Щоб усі могли з прощенням жить.
І тепер пастушок поспішає,
Щоб вклонитися Спасу – Царю.
І в дорозі весь час споглядає
На яскраву у небі Зорю.