Спливає літо у осінні сни
Ще теплими, короткими дощами,
Твоє обличчя тане у імлі,
Бо вже розлука стала поміж нами.
Яскравих квіток ще не згаснув жар,
Та все докучливіше прохолода.
А серце обпіка пекучий жаль,
І спогад вразити шука нагоди.
Зриваються у вирій протиріч
Моє кохання і твоя байдужість,
І сповідається в серпневу ніч
Вже почуттів вмираюча розкутість.