Снег и туман. Вечерний иней.
Патриархальной меди звон.
И отзвуки – со всех сторон,
И крик ворон – багровый, синий.
В оттенках красок и в звучанье слов
Весны едва заметные приметы
Всплывают, как скупые силуэты
Домов, ворот, ветвей и куполов.
И тают... Окружают всё и всех
Тумана полувздохи, полулепет.
И как же мне в себе постигнуть трепет,
Когда услышу женский голос, смех
Как отголоски юности былые?
И как понять: чего я так горю,
Целуя уходящую зарю –
Холодную – в уста живые?..
Перевод с украинского
Петро Куценко
* * *
Сніги й туман. Вечірній іній.
Патріархальний міді дзвін.
І довгі луни – із усіх сторін.
І крик ворон – багряний, синій.
Крізь барв і звуків змішаний наплив
Весни ще темні потайні прикмети
Зринають – мов примарні силуети
Будинків, брам, дерев і куполів –
І тануть... Огортає все і всіх
Туману і снігів зітхання й шепіт.
І як мені збагнути власний трепет,
Коли почую крізь імлистий сміх
Жіночий – голоси ламкі юначі?
І як збагнуть: чому я так горю,
Цілуючи на вічний сон зорю
Холодну – у вуста гарячі?..