Димчо Дебелянов
ЧОМУ?
Переклад з болгарської Любові Цай
Чом дрож мене пройма страшна,
і ти мені віднині
немов оаза рятівна
у світовій пустині?
Чом образ твій живе в мені
і душу страдну крає,
о сонце, що у вишині
священним світлом грає?
Чом в мій куток у темну ніч,
як місяць в шир безкраю,
проміння сипле зусібіч
і сон мене змагає,
приходиш ти у час такий,
неначе тінь священна,
і роєм найсолодших мрій
сповняєш, божественна?
Чом, тільки соловей зачне,
затьохка так тужливо,
враз огортає сум мене
і так п’янить вразливо?
Чом в мить таку вчуваю я
це щастя незбагненне,
чи у тій пісні солов’я
лиш ти звучиш для мене?
Скажи, яка ж бо зваба в них,
о, пісне найніжніша,
ти — перла із глибин морських,
з усіх зірок гарніша!
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
ЗАЩО?
Защо треперя като лист,
край теб когато мина,
о тих и хладен оазис
в световната пустиня?
Защо ти образът живей
в душата ми ранена,
о слънце, винаги що грей
със светлина свещена?
Защо нощем във моя кът
кога луната впери
замислен поглед и сънът
над мен крила разпери,
при мен тогаз дохождаш ти
кат сянка мила, свята
и с рой най-сладостни мечти
изпълняш ми душата?
Защо, когато славей драг
тъжовно заизвива
любовни песни в нощний мрак,
сърце ми той опива?
Защо се в миг възраждам аз,
в наслада райска плувам,
затуй ли в неговия глас
че твоя глас дочувам?
Кажи, със що ме ти плени,
о песен на песните,
бисер из морски глъбини,
звездица над звездите!