Мiй Колосочок! Перевод Светланы Груздевой!

Елена Каминская7
Осінній лист спадав неквапливо…
Любов народжувалась з краплями…
Зернинка впала в землю тепленьку,
В гнучку дівчину – тонку  вербоньку…

Росла зернинка в тілі маминім,
І називали її «Самою»!
Бо чи вона, чи він – не вгадано,
Та все одно кохалось Ладою.

А Лад Ладусю грів обіймами,
Коли сніги ставали сивими,
Коли мело й мороз потріскував,
Та  вітер бив своїми різками…

Весною променем розчісував…
В садку співали перші вісники…
А Лад Ладуні пестив личенько,
Любов їх – чистенька водиченька.

У зелентрав’ї  квітограєво,
Бо сонце високо засяяло!
Казали Ладі: «Син народиться,
Молись матуся Богородиці!»

Квітує липа, в лісі – папороть,
Вогонь червоним в небо прапором
Злітає, кличе всіх зустрітися,
Коли вкладуться спати діти всі.

І Лад за Ладою  - стежиною…
А з-за верби лунає: «Кинь її!»
Відьмачка гарна так припрошує,
Всипає довгу стежку грошами…

Чорти у сміх: «Купила – грішниця,
Чи він з тобою в лісі лишиться?»
Та їй би звести Лада з розуму,
І  заховатися за лозами…

Крізь ніч Івана вийшли парою!
Ярилин день, що спав за хмарою,
Роздер її й покликав Боженьку,
Щоб той вказав на час народження.

І виріс Колос – це дитиночка!
У двадцять третю він годиночку
З’явився з  блиском феєрверковим,
Для  Лада з Ладою -  веселково!

Росте синок, що мак під хатою,
Про ніч Купалову нагадує.
Як звабить ліс його чаруюче,
Найде він папороть квітуючу!

            ПЕРЕВОД Светланы Груздевой
            http://www.stihi.ru/2014/07/07/9674

Осенний лист ложился, палевый…
Любовь рождалась вместе с каплями.
Зерно упало в землю тёплую,
В девчонку гибкую и добрую.

Росло зернятко в теле мамином
И называлось просто  «Самою»!
Она иль он – то не угадано,
Но всё равно любилось Ладою.

А Лад  Ладусю грел объятьями,
Когда снега синели  ватные,
Когда мело, мороз потрескивал
И ветер бил в лицо нарезками…

Весною лучиком расчёсывал…
В саду сплетались ветви косами…
А Лад ласкал Ладуне личико,
Любовь их – чистая водиченька.

В зеленотравье – цветограями –
Лучи за облаками-стаями!
Сказали Ладе: – Сын нарОдится,
Молись, мамуся, Богородице!

И зацветает липа… Папороть*
В лесу алеет, как на паперти.
Всех созывает вместе встретиться,
Когда уснут малЫе  дети все.

И Лад за Ладою – тропинками,
А из-за вербы слышит: – Кинь её!
Краса Колдунья так и ластится,
Монетами пред ними тратится.

А черти – на смех:  как же, грешница!
С  тобой в лесу навряд ли спешится…
Да ей свести с ума бы дролюшку,
Запрятаться в лозе за полюшком…

Сквозь ночь Ивана – парой лучшею!
Ярилин  день, что спал за тучею,
Раскрыв её, звал Провидение,
Чтоб указал на час рождения.

И вышел Колос – то детиночка!
И в двадцать третью он годиночку**
Явился с блеском фейерверковым,
Для Лада с Ладой, с пересверками!

Растёт сынок, что мак под хаткою,
Про ночь Купальную  загадкою.
Лес  зачарует пуще, пуще и –
Найдёт он папороть цветущую!