Незвідані шляхи Господні,
Якими кожен день веде,
Але таких шляхів сьогодні
Ми більш не знайдемо ніде.
Чому стаються буревії,
Чому темрява огорта,
І вітер надто сильно віє,
Та дуже важко від хреста?!
Нас Слово вчить – все добре буде
І Божі наміри святі,
Що Він в скорботах незабуде,
Дасть сили в Ньому віднайти.
І поки ми не розумієм
Того навіщо біль ця нам,
Ісус нас втримати зуміє,
І витре сльози наші Сам.
Огорне нас теплом і лаской,
Запалить зорі в небесах.
Земне життя не стане казкой,
Надія ж з'явиться в очах.
Коли ж скінчиться прибування
В долині горя і страждань,
Здійсниться мрія наша давня,
І прийде час нам для пізнань.
Все стане ясним зрозумілим,
Що помилок Бог не робив,
А вчив нас надаючи сили,
І міцно весь цей час любив.
Тому схилімось на коліна
Відкриєм душу всю Йому,
Щоб стала вона в Бозі вільна,
Та поборола страх пітьму.
Ми є не хтось, а Божі діти,
Його насліддя на віки;
Тому ми мусимо терпіти
Усі земні свої роки.