Кружляє листя й пада долі
І не збагнути Божой волі –
Чому в житті отак стається,
Коли помалу серце б’ється.
Та світло внутрішнє згасає,
І віра в краще геть зникає,
І сонечко не дуже гріє –
Душа от розпачу німіє…
Куди не кинься – всюди біди,-
Сумної правди ніде діти.
Не знаєш, що вже звеселить,
І подарує щастя мить…
Перегорни пожовкле листя,
Впусти до серця НЕБО чисте.
Забудь усе, що було досі –
Стається всяке у дорозі.
І ти не перший, не останній
Проходиш внутрішній екзамен:
Чого ти вартий сам, без Бога,
Якою є твоя дорога?..
Усі життєві буревії
Земні руйнують твої мрії –
Чого тобі не варто мати,
Що буде сильно заважати
Служити Спасу всім собою –
Прийми ж цю працю над тобою!..