Димчо Дебелянов
ТУРБОТА
Переклад з болгарської Любові Цай
Знов ранок — у вікно день дивиться, від того
золотосонна ніч втрача останній знак.
Що нині жде мене — розгром чи перемога? —
Але ж зі мною ти лишаєшся однак?
І відчаю твого не збутися ніяк,
і срібних кіс твоїх зміїться все дорога,
журливий погляд твій бентежить серце так —
виходжу, й вслід мені іде твоя тривога.
Збудившись в ранній час, я твій вчуваю вплив —
чи то підйом крутий, а чи падіння в жерла;
хіба за кожний злет отрути я не пив?
О, скільки сподівань, не народившись, вмерло
у серці страднім вже і лет надій погас,
Турбото, дружко, ти зі мною повсякчас!
***
Димчо Дебелянов
ГРИЖА
Пробуждам се — денят в прозорците ми гледа,
на сладосънна нощ прогонил сетний знак.
Днес що ме чака вън — разгром или победа? —
Не знам, но ти, нали, но ти ме чакаш пак?
С оборено чело стоиш на моя праг,
прошарени коси разпуснала в безреда,
проблясва в твоя взор тревожен полузрак.
Излизам — и по мен ти тръгваш смъртно-бледа.
Покрусен в ранина аз сещам твоя дих
при всеки смел подем, при всякое падение;
кажи, след кой възторг горчилки аз не пих,
и колко божества измряха неродени
на страдното сърце в най-пазения кът,
о, Грижа, спътнице в нерад и стръмен път!