Димчо Дебелянов
ЕЛЕГІЯ ЛІТЕРАТОРОВІ
Переклад з болгарської Любові Цай
О душе, ти приречена повік до карантину,
тобі зі столу крихти лиш, від глузів
не втекти.
Безгрішна ти і мовчазна, мов світлий запах
крину,
та щедро поцяткована мушиним роєм ти.
В крамниці нині злякана… То доля —
як без неї —
від книги аркуш зірваний, де гордість —
вже сумир —
терпляче до масних вагів ти черги
ждеш своєї,
як… цвілий загорнуть у тебе
сир!
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
ЕЛЕГИЯ НА ЛІТЕРАТОРА
http://www.slovo.bg/showwork.php3?
AuID=180&WorkID=10401&Level=3
Душа, душа, осъждана на честа карантина,
на пирове посрещана със присмех и
трохи.
Ти чиста бе кат росния и светъл дъх
на крина,
но щедро те попръскаха рой псета и мухи.
И днес с една бакалница стоиш ти
смъртно плаха —
откъснат лист от книгата на гордата
печал —
и чакаш ред до мазните теглилки на
тезгяха
да свият в теб... вмирисан
кашкавал!