Димчо Дебелянов
Надій дерева пестили чимало...
Переклад з болгарської Любові Цай
Надій дерева пестили чимало,
що сонце промінь зронить їм на крони,
та в темну ніч на небі святкували —
і їхнє віття в сніговиці тоне.
Під ваготою снігу заніміло
стоять в зажурі — вогник мрії гасне,
розтануло в цю скорбну мить, зотліло
надій останніх марення напрасне.
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
И все с надежда бяха дървесата...
И все с надежда бяха дървесата
лъчи над тях ден слънчев да пророни,
но в тъмна нощ бе празник в небесата
и сняг обсипа голите им клони.
Замлъкнаха те, в горка скръб замрели,
под бремето на новите одежди —
на бляновете в сетний час съзрели
безплодьето на своите надежди.