Вибач мені, заблукала я знов увi снi
І по знайомій стежинці прийшла у світанок,
Вранішні зорі зібрати крізь роси рясні,
Проміні сонячні перші - в сріблястих туманах.
Повні долоні зібрав солов'їних пісень,
Мовби вертаючись знов у омріяне небо,
Мовчки постою в порозі, вдивляючись в день,
Поглядом крізь неосяжність прилину до тебе.
Час повертатись, та рим невгамовний струмок
В вірші на пам'ять вплітає казковість світанку...
Подихом лагідним вітер торкнеться думок
І прошепоче відлуннями «Доброго ранку!»
~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~
Авторский литературный перевод с украинского:
http://stihi.ru/2024/06/20/39