Вибач мені, та я знов заблукала в пітьмі
І по знайомій стежинці прийшла у світанок,
Вранішні зорі зібрати крізь роси рясні,
Проміні сонячні перші - в сріблястих туманах.
Повні долоні зібрав солов'їних пісень,
Мовби вертаючись знов у омріяне небо,
Мовчки постою в порозі, вдивляючись в день,
Поглядом крізь неосяжність прилину до тебе.
Час повертатись, та рим невгамовний струмок
В вірші на пам'ять вплітає казковість світанку...
Подихом лагідним вітер торкнеться думок
І прошепоче відлуннями «Доброго ранку!»
~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~
Авторский литературный перевод с украинского:
Ты мне прости, но я вновь заблудилась во тьме
И по знакомой тропинке пришла утром ранним
Звёзд предрассветных собрать отраженьем в росе,
Солнечных первых лучей в серебристом тумане.
Полную пригоршню птичьего пения взяв,
Словно вернувшись в мечтою воспетое небо,
Молча, в пороге, вгляжусь в очертания дня,
Сквозь необъятность просторов прильнуть к тебе мне бы...
Время, как зов возвращаться, а рифм ручеёк
В строки, на память, вплетает рассвет поминутно,
Мысли навеет-развеет шальной ветерок,
Будто шепнёт отголосками «Доброго утра!»