На кладці.
Ота межа, поросла споришем,
Під тихі верби приведе до кладки.
Лиш я. Вода і небо. Тиші щем,
І на стеблині - сонечко-крилатка...
Сідаю. Щоки пестить вітерець.
Вода приємно студить ноги босі...
Мальків грайливих сірий табунець
До берега із хвильками відносить...
Колишеться тихенько очерет...
Прозорокрила бабка на осонні...
Я магію на безліч діб вперед
Вбираю в серце, в душу і в долоні...
Величнішу енергію життя
Тут всотує моя клітина кожна...
Вселенська мати! Я - твоє дитя.
Візьми - моє несправжнє та тривожне...
Нехай твоя очищення ріка
Дзвінким потІчком заструмить по венах.
Я - всесвіту пушиночка легка.
Твоїх глибин торкаюсь сокровенних...