А поки вчуся...

Валентина Коц
О, якби мала сильні крила,
То над землею б піднялась,
І в синє небо б полетіла
І там навіки б зосталась.

Там зорі сяють щирим світлом,
Слова про зраду невідомі,
Усі щасливі і привітні
Перебувають в Божім Домі.

Господь, наповни мої крила
Своїм тихеньким вітерцем,
Вклади у них небесну силу –
Багато раз прошу я це.

Тоді не буде в серці ночі,
Полинуть радісні пісні,
Не стануть плакать більше очі,
І спокійніше пройдуть дні.

Можливо нездійснена мрія
Поки хитає човник мій,
Та ще живе в душі надія,
Що стихне з часом буревій.

І підіймусь над океаном
Земного горя і страждань,
І волі вічна мить настане,
Душею перетнеться грань.

А поки вчуся я літати,
У небо втомлено дивлюсь...
Допоможи мені підняти
Ці крила віри, мій Ісус!