Димчо Дебелянов
ЗОЛОТИЙ ПОПІЛ
Повів тебе таємними шляхами,
де мав своє священне укриття —
немає таємниці поміж нами,
тобі довірив я своє життя.
Промовив: — То тобі плоди буття,
незнані ще, їх зібрано з-під брами
під покровом нічного забуття,
чи ранку із усміхненими снами.
Переступи крізь мерехтіння й дим,
на перший шал віддайся до нестями,
хай не ляка страху жаского мить,
ми не здамося тузі поміж тим!
— Знай, попіл золотий лишиться з нами,
як наша юнь із димом відлетить.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
ЗЛАТНА ПЕПЕЛ
Поведох те низ пътища потайни
на своя храм към скривания вход —
убих девствеността на свойте тайни
и поверих ти целий си живот.
И казах: — Похищавай плод след плод,
за тебе брани, никому незнайни —
на скръбна нощ под глъхналия свод,
на утрото в усмивките безкрайни.
Ела, презри мъждения и дим —
на първий жар отдай се до забрава,
и нека тъмен страх те не смути,
защото ние няма да скърбим!
— Знай, златна пепел винаги остава,
кога сред огън младост отлети.