Емiгрантське, веселеньке

Ицхак Скородинский
Я гнуся, звиваючись – ярий бо гнус,
набившись у очі та в рот,
доводить мене до ядучих  гризот   
і тоне в моєму ж поту.   
Мотузка вчепилась тремтінням в плече…
А я ще й крехчу та пихчу,
віслюк незлобивий…

Вантаж волочу…

І вже двадцять років про себе бурчу,
що вибрав дорогу не ту.