Поетизм

Максим Гречка
Ось мене кличуть:
Згортаються тіні.
Відповідаю тишею -
Йду за ними.

Рухаючись у темряві,
Мов у воді.
Ми такі втомлені.
Ми – це Вони.

Рухаючись у темряві,
Наче зірки.
Пливемо чи літаємо
Крізь роки?

Пливемо чи літаємо
Повз людей?
Живемо – не вмираємо -
Без ідей.

Ми щоденні поети,
Глухі та німі.
Малювати сюжети
Повинні самі.

Щороку, щоранку
Слова – це ножі,
Підводять горлянку,
Торкають межі.

Ми зовні , мов люди -
А хто у душі?
Мов звалення бруду -
Вірші та й вірші.