Цвях перший. Повний м сяць

Ната Кононенко
Ніч сховала обличчя і вщент зачинила всі вікна,
ніч зірвала всі маски, щоб швидше дістатись душі.
Безліхтарна, безтямна, безлюдна і безпросвітна,
Ніч складає докупи самотність, вино і вірші.

Є принада для тих, хто лишився надії і суті -
марнотратство, амбиції, хтивість чекають на нас.
але згодом народжує тиша розбещену сутінь
І ошукані смертні рахують хвилинами час.

Просто ніч таємничістю нас не даремно тривожить,
Ніч - це оберт, рух всесвіту, коло для всіх звідусіль,
І вона перетворює нас на потвор, або, може
Навпаки. Звідси й туга, і смуток, і біль.



Ті, хто долучився до надлюдського кола, зможуть подивитись на це іншими очима.