Ти не ненька, Україна, яка з тебе мати –
Ти чужинцям дозволила дітей убивати.
Ти усіх розділила на своїх та нерідних,
Ти вклонилась заможним – ганьбиш люто бідних.
Тих, хто кров’ю своєю наповнював ріки,
Щоб свободу здобути для Вітчизни навіки,
Ставиш їх на коліна, як холопів з панами –
Зараз ти зустрiчаєш ворогів рушниками.
Не лишилось у тебе ні синив, а ні дочок,
Лиш загарбники кляті твій ламають садочок.
Палять села та хати, та міста руйнують
На кістках твоїх, Україно, охоче станцюють.