А часу вже залишилось так мало,
Щоб на дрібниці різні витрачати.
І коли б серце наше час сприймало,
Як скарб, який ми мусимо тримати.
Щоб не було в нас часу на образи,
На всякий гріх, що в нас його краде,
Тоді і кращі станемо відразу,
Любить почнемо більше все святе.
Поглянь, душа, на тих хто біля тебе,
На тебе також дивиться все Небо!