Від страху примружились очі:
- Ти поцілився в кого, синок?
Стрілянину я чую щоночі...
Ні дітей вам не жаль, ні жінок...
Снайпер з даху стріляв у солдат,
Гинули хлопці. - Де ж той наказ?
Хтось вперше в руках тримав автомат,
Зціпили зуби від тих образ...
Стала бабуся впритул до бійця:
- Що ти сказав? - Бандера, фашист?
Як проковтнути того "камінця"?
- Ти в очі мені та їм подивись!
- Навіщо ти став воювати?
Не послала ж тебе твоя мати?
- "З дороги мерщiй та не мiшай!"
- Тоді краще у мене стріляй!
Похилилась старенька додолу...
Пропливали вишневі садки...
І згадала вона свою школу,
Як до знань прокладала стежки...
Щось не так повернулось у світі,
Їй хотілось ще бути в строю...
Та життя прощалось щомиті...
Вона землю любила свою!