Дожидалась молодиця
Милого додому:
Назбирала полуниці
На закуску йому,
Наварила галушечки,
Заправляла салом,
Вареничків наліпила...
Щедро годувала.
Ще домашньої ковбаски,
Пирогів із сиром,
Шматок сала,пляшку квасу,
Фляжечку горілки.
Також огурків солоних,
Квашеной капустки...
Наварила,як любила—
На столі не пусто.
А коханий уминає
Ласощі чудові,
Молодицю вихваляє
За чорнії брови,
Вмілі руки,карі очі—
Гарная картина!
Ось такой була колись ти,
Ненька-Україна!
Годувала,зустрічала,
Всих дітей любила—
Не скакала,не стріляла...
Що ж з тобой зробили!