Сполохав птах лякливу ніч,
Що зорі сипала між роси,
Чиїсь гіркі то були сльози
І жаль наляканих облич.
А ті, що в небі залишились,
Дивились тисячами лиць
Із хмар, що обрій горілиць
собою начебто накрили.
На згарища дивились очі,
Що залишились у мовчанні,
На тих, що вдома є в засланні,
І потайки слова пророчі
Бубніли й пошепки кляли.
Схилившись мовчки до провидця,
Страхам дивилися у лиця…
Не тих покликали туди.