Так ніхто не кохав. Через двадцять хвилин
Лиш приходить подібне кохання.
Воно часом гірке, як полин,
Та солодкі у ньому бажання.
Ми кохали не знаю як хто.
Як Ромео й Джульєтта ті кляті.
Я б кохала тебе років сто,
Я була б як та кішка у м'яті.
Так, я винна сама, що не вміла,
Прив'язати тебе до себе.
Щоб щасливий ти був я хотіла.
Та кого це тепер вже їбе?
Більш не можу дивитись у очi,
Ті, які я безмежно кохаю,
Які сняться мені серед ночі,
Яких я уже більше не маю.
Ти, Любове моя, не повинна,
не дай Боже, корити себе.
Знай, це я! Це я всьому винна!
Я не гідна кохати тебе.
Ніби все залишилось як було,
Лиш зірки усі згасли чомусь.
Моє Сонце навіки заснуло,
Воно іншому любе комусь.