Димчо Дебелянов
БЛИСК МІСЯЦЯ
Переклад з болгарської Любові Цай
Холодного місяця хвилі...
Дорога в них тоне сумна.
Край неї ген віти похилі –
вербичка одна.
Знеможені ниви грайливо
ласкавий вітрець обдува –
мов янголів хор чарівливо
сумир розлива.
Колишуться зорі в підбанні,
той світ долинає, палкий –
і тоне далеко в риданні
потічок гірський.
Я – бранець у мрій легкокрилих,
у місячнім сяйві мій літ,
зринає у спогадах милих
очей твоїх світ.
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
ЛУНЕН БЛЯСЪК
На лунния блясък вълните
заливат безлюдния път –
край него под бреме превити
върбите стърчат.
Лъх ведър нивята заспали
облъхва след огнений зной –
то сякаш рой ангели бяли
разливат покой.
Звезда към звездата полита
от свода пустинно-дълбок –
далеко ридае и глъхне
планински поток.
И в блянове смътни увлечен,
аз плувам с безсилни лъчи –
и милват ме в спомен далечен
две тихи очи.