Ненько, Україно.
Що трапилось? Бог не бачить?!
Мені сумно, жаль…
На майдані хто не скаче,
Той ворог – москаль
І не бачить, і не чути
Україні раю.
Доскакались майдануті
до самого краю.
Пішов знову брат на брата
і кров проливають.
Десь там горить чиясь хата...
матері ридають...
Знову течуть ріки крові,
Дим, як чорна хмара…
Чому в тебе така доля?
Чи це Бога кара ?
Осудити знову, неньку
Я всеж не берусь.
Так розпалась давним-давно
…І Київська Русь…