Сыночек, Украину родную люби,
Не на словах, любимый, а на деле!
Об этом на площадях так скоро не труби,
Чтоб звуки пусто не летели.
Пока ты – маленький ещё,
Качаясь на качели,
Хочу сказать тебе, как мать,
Ты должен знать, что мы успели!
Успели раскаяться пред Богом,
Успели выплакать всю скорбь,
Успели в мире славить небо,
Ещё немного… и – пролИлась дробь:
Дождь хлынул на иссохшее,
И мы запели:
«Слава Иисусу! Мы успели, успели, успели!»
Застать друг друга живыми…
Успели любимых целовать,
Как хорошо, сынуля, что успели
Родителями тебе с папой стать!
Знаешь, хороший, а были секунды,
Когда в горле замирала трусиха-тревога,
Мы понимали, что нужно успеть так много,
А силы были на исходе.
И знаешь, что нас спасало? То пламя, что не угасало:
Наши молитвы веры при любой погоде,
Наши псалмы Богу и Слово,
Что внутрь попало и не спешило уходить,
Знаешь, сыночек, я тогда осознавала,
Что я – украинка, и призвана храброй быть!
А теперь это знаешь и ты – Бог видит мечты.
Бог – живописец наложил дыхания мазки
На чистые листы (из разной палитры):
У кого-то узкие глаза,
У кого-то кожа на янтарь похожа,
Кто - то цвета горького зерна, –
Только хрупкость жизни у нас одна –
Зыбкая…
Сыночек, пожалуйста, взрослым не суди никого!
Все мы склонны ошибаться,
Ступать наискосок,
Пряча сущность, зарывать в песок,
Как большая длинноногая птица.
Сыночек, милый, не бойся оступиться,
Бойся Господу в том не признаваться,
Бойся с мантией судейской слиться,
И любить притворно –
За красивые лица!
Свободный перевод на украинский:
Синочок, Україну рідну люби
Не на словах, серденько, а на ділі!
Про це на площах так скоро не сурми,
Щоб звуки порожньо не летіли.
Поки ти - маленький ще, гойдаючись на гойдалці,
Хочу сказати тобі, як матір
Ти повинен знати, що ми встигли!
Встигли розкаятися перед Богом,
Встигли виплакати усю скорботу,
Встигли у мирі славити небо,
Ще трохи, і - пролилася дріб:
Дощ хлинув на висохле, і ми заспівали:
"Слава Ісусові! Ми встигли, встигли, встигли"!
Застати один одного живими,
Встигли коханих цілувати,
Як добре, серденько, що встигли,
Батьками тобі з папою стати!
Знаєш, хороший, а були секунди
Коли в горлі завмирала боягузка-тривога
Ми розуміли, що треба встигнути так багато,
А сили закінчувалися.
І знаєш, що нас рятувало? Те полум'я, що не згасало:
Наші молитви віри за будь-якої погоди,
Наші псалми Богові і Слово ,
Що всередину потрапило і не поспішало йти,
Знаєш, синочок, я тоді усвідомлювала
Що я - українка, і покликана хороброю бути!
А тепер це знаєш і ти - Бог бачить мрії.
Бог - живописець наклав дихання мазки
На чисті листи (з різної палітри):
У когось вузькі очі
У когось шкіра на бурштин схожа
Хтось кольору гіркого зерна, -
Тільки крихкість життя у нас одна -
Хистка.
Синочок, будь ласка, дорослим не суди нікого!
Усі ми схильні помилятися
Ступати навскоси
Ховаючи суть, заривати в пісок,
Як великий довгоногий птах.
Синочок, милий, не бійся оступитися,
Бійся Господові в тому не признаватися,
Бійся з мантією суддівською злитися,
І любити удавано -
За красиві обличчя!