- Хто з нас собака? Та той хто бреше.
- Та ми ж обидва брешемо один на одного.
- Еее, ні, куме, один бреше здуру, а інший за сало.
- Оце так! А я мислив, що ми правду шукаємо.
- Ні, це вона нас шукає, а чи знайде - тільки всевишній знає.
- Чому це так?
- Тому що з різних боків ми на неї дивимося і різні малюнки бачимо, а вона, на жаль, не прозора.
- Так іди, до мене, куме, разом подивимося.
- Еее, ні, куме, краще ти до мене.
- Чому я до тебе? З мого боку малюнок кращий.
- Хто тобі таку дурість сказав?
- Та я ж бачу...
- А я по-твоєму що, сліпець? Чи з мого боку кішка потерлася?
- Послухай, куме, хай йому грець ту правду шукати, ми ж так з тобою і посваритися можемо. Давай краще вип'ємо за нашу долю.
- Наливай, куме.
- Щоб наша доля нас не цуралась...
- Щоб краще в світі жило-ося...