Самотність,
Як іржа залізо,
Мій спокій без жалю руйнує.
А радість,
Що, здавалось, близько –
Десь не угледів,
Обминув я.
Щоб полинем
Сум у дорозі
Не проростав
В душі і віршах,
Раз вже приїхати невзмозі –
Приходь хоч уві сни частіше.