Тримали свічки янголи в пітьмі,
народжувався Бог як нескінченність…
А ми з тобою, начебто німі,
лише всміхались: мріяти даремно.
А те єдине…
Кожен по собі –
і шапку, і релігію, й дорогу…
І навіть в віртуальній боротьбі
ми сподівались, що врятуєм Бога.
Тримали свічку доки вік, як віск
не стік сльозами на долоні світу.
Безпосередній імпресіоніст
нехай змалює те прозоре літо.
І ту нестерпність…
Від якої Бог,
як не воскресне, то хоч озирнеться.
Ця наша битва, що без перемог –
обгорнеться, пригорнеться, звернеться.
Лише на мить.
Солодкий той полон…
А потім – хоч до раю, хоч до пекла!
Майбутній світ долає Рубікон.
Ти – ліпший друг.
Ти – ворог мій запеклий.