Автор: Лина Костенко (1930 г. р.)
Перевод с украинского языка: Инесса Соколова
http://www.stihi.ru/2014/05/21/8098
* * *
Гудит огонь – пунцовый, в пляске, чёрт,
выскакивает с хохотом из печки.
В окно гляжу, тоску зима несёт,
уныние обхватывает плечи.
Пошла, куда глаза глядят – ни зги,
вернуть тебя хочу, но есть сомненье.
А мысли – будто голуби, дики,
в полях под небом грезилось спасенье.
Сбежать пришлось в снега и глухомань,
чтоб для души в тиши спокойствие найти.
Но обрела лишь горечь и туман,
пью их под видом слабой браги у печи.
Всё жду я исполнений волшебства.
Ночь для меня сравнима с черной книгой.
Коль любит он, найдёт без адреса
саманный домик в деревеньке тихой.
И отплываю к полночи одна
по льду-стеклу при холоде неспешно.
Заснул в печи весёлый сатана,
уткнувшись в лапы жарких головешек.
И так до сини, утренних зарниц,
рассветных поездов, отчаянья –
безмерно все, как в черноте глазниц,
в тревоге бесконечно ожиданье.
Оригинал
* * *
Гуде вогонь – веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі…
А я чолом припала до вікна,
і смуток мій бере мене за плечі.
Сама пішла світ за очі – аби
знайти від тебе крихту порятунку.
Мої думки, як дикі голуби,
в полях шукали синього притулку.
Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.
І віднайшла – гірку печаль світань.
І п'ю, немов невиброджену брагу.
І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.
Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.
І відпливаю поночі одна
на кризі шибки у холодний вечір.
І спить в печі веселий сатана,
уткнувся жаром в лапи головешок.
І так до самих синіх зоряниць,
до світанкових поїздів ячання –
до безміру, як в темряві зіниці,
тривожно шириться чекання…
http://www.stihi.ru/2014/12/07/4837 – перевод Николая Сысойлова