Л. Костенко. Гудит огонь - пунцовый...

Соколова Инесса
Автор: Лина Костенко (1930 г. р.)

            Перевод с украинского языка: Инесса Соколова

http://www.stihi.ru/2014/05/21/8098

* * *

Гудит огонь – пунцовый, в пляске, чёрт,
выскакивает с хохотом из печки.

В окно гляжу, тоску зима несёт,
уныние обхватывает плечи.

Пошла, куда глаза глядят – ни зги,
вернуть тебя хочу, но есть сомненье.

А мысли – будто голуби, дики,
в полях под небом грезилось спасенье.

Сбежать пришлось в снега и глухомань,
чтоб для души в тиши спокойствие найти.

Но обрела лишь горечь и туман,
пью их под видом слабой браги у печи.

Всё жду я исполнений волшебства.
Ночь для меня сравнима с черной книгой.

Коль любит он, найдёт без адреса
саманный домик в деревеньке тихой.

И отплываю к полночи одна
по льду-стеклу при холоде неспешно.
Заснул в печи весёлый сатана,
уткнувшись в лапы жарких головешек.

И так до сини, утренних зарниц,
рассветных поездов, отчаянья –
безмерно все, как в черноте глазниц,
в тревоге бесконечно ожиданье.


Оригинал

* * *

Гуде вогонь – веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі…

А я чолом припала до вікна,
і смуток мій бере мене за плечі.

Сама пішла світ за очі – аби
знайти від тебе крихту порятунку.

Мої думки, як дикі голуби,
в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.

І віднайшла – гірку печаль світань.
І п'ю, немов невиброджену брагу.

І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.

Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.

І відпливаю поночі одна
на кризі шибки у холодний вечір.
І спить в печі веселий сатана,
уткнувся жаром в лапи головешок.
І так до самих синіх зоряниць,
до світанкових поїздів ячання –

до безміру, як в темряві зіниці,
тривожно шириться чекання…



http://www.stihi.ru/2014/12/07/4837 – перевод Николая Сысойлова