Просто літо лоскоче тіло.
Торкає струни таємної лютні.
Прикладає до губ рожеву сопілку
і лине мелодія пісні пісень.
Просто літо, цвіте робінія,
летять парашутики з чорних тополь.
Зріють потроху абрикоси,
поки зелені
в зеленому листі майже незримі.
Пора зела.
Пора зеленого сяйва
і золотих блискавиць.
Просто літо і ти балансуєш на тонесенькій линві
високо над землею.
Хочеться небагато: любові і жита;
гармонії і барв оцих ось - земних.
Аби не кінчалася музика
і було з ким танцювати танго, фокстрот, полонез.
Хочеться, хочеться, хочеться небагато
в такому багатому світі чудес...