Приємно, коли згадує людина,
Яка давно для тебе не байдужа.
Дощ намагається наповнити калюжі,
А їх розплескують на перехожих шини.
Пливуть неспішно кучеряві хмари,
Гойдаються над тротуаром парасольки.
Ночами сню і вдень тобою марю,
Дограючи свою коротку рольку,
Де лиш три слова – я тебе кохаю.
А потім остаточно упаде завіса,
І знеможливить все, про що тут йшлося,
Але ще довго буде вітерець – гульвіса
Куйовдити твоє сивіюче волосся.