Надвечір’я, хмарне небо
знов, за день вже вкотре, сіє дощ.
Спілкуватися зі мною в тебе
більш нема потреби. Що ж,
так тому і бути, а тобі видніше.
Я, здається, вже кохаю іншу,
Хоч тебе ще недорозлюбив.
Це на краще, але буде гірше,
якщо в мене не знайдеться сил
протиставити бажанням
надто пізнім, схоже, що останнім,
голос розуму. Що ти натворив?
Ти не дотесав і Бог не домісив.