Референдум

Борис Мохонько
 
Референдум народний відбувся,
Як ніколи людей об’єднав.
Слов’янськ, Одеса, Маріуполь,
Рішучість людям надавав.

Їм надоїло отак жити,
На захист прав своїх стають,
Свободу треба боронити,
Загрозу з Заходу несуть.

Війну кроваву нав’язали,
Людей вбивають нізащо,
Нас «терористами» назвали,
Творити стали казна що!

Такого світ давно не бачив,
Що в Україні відбулось.
Цих нелюдів він не пробачить,
Крові багато пролилось.

Горіли люди на майдані,
Вбивали підло снайпери,
Неначе все було в дурмані,
Раділи тільки «автори».

Їм влади бачте, захотілось,
Кроваву бойню розвели,
По всій країні завертілось,
І на Голгофу повели.

«Небесну сотню» поховали,
В останню путь їх провели,
Не довго, правда, сумували,
І  в руки зброю знов взяли.

По всій країні розбрелися,
І почали нас мордувать.
Хто волі їх не підкорявся,
То стали силу примінять.

Людей вбивали без розбору,
Палили заживо в вогні.
Створили для катів структуру,
Не стало правил у борні.

Людей уже не залякати,
За свою гідність піднялись.
Міста і села стали захищати,
Як це бувало вже колись.

Зі злом миритися не стали,
Катів і владу прокляли.
На захист мужньо вони встали,
Росії прапор підняли.

Щоби вона їх захистила,
Лиху годину пережить,
Фашизм на Схід не допустила,
Була надія у ту мить.

Поки не пізно – зупиніться,
За стіл сідайте, говоріть.
І Богу краще помоліться,
Нехай гріхи наші простить.

Війною долю не змінити,
А лиха можна наробить.
У  злагоді навчайтесь жити,
І зброю в  руки не беріть.

Людське життя таке коротке,
Ми не цінуємо його.
Чи довго буде ще на світі
Між нами панувати зло?!