Мой источник

 
Хвилюють душу краєвиди,
Моє улюблене село.
Дитинства, юності стежини,
Вже не ходив по них давно.

Зелені верби над ставками,
Спустили коси до землі.
Вони нас радують роками,
Полощуть листя у воді.

У спеку ми під них ховались,
Ловили рибу у тіні.
Бувало, коропи зривались,
Згадалось все тепер мені.

Садки у травні розцвітають,
Хвилює очі ця краса.
На цвіт їх бджоли прилітають,
Жуки травневі і оса.

Нектар усі вони шукають,
Летять на пахощі його,
Беруть і знову прилітають,
Щоб в зиму їсти всім було.

Трава від соку зеленіє,
З квітками різними росте,
Роса збігає по стеблині,
Як вітерець їх колихне.

Гудуть комахи тут, літають,
Стрекочуть жаби у воді,
Очима водять, позіхають,
Стають без їжі вони злі.

Над ставом явір одинокий,
На верби дивиться роки,
Як по воді ходять лелеки,
Чогось шукають залюбки.

А по ярах гаї зелені,
Дуби розправили гілки,
Повітрям дихають легені,
Шумить водою джерело.

Вода прозора і холодна,
Тут джерело тече роки.
Вона любимиця народна,
Жагу знімає залюбки.

Сороки у гаю стрекочуть,
Зозулі голос подають.
Із цим прощатися  не хочу,
Бо незабутня оця мить.

Нажаль тепер буваю рідко,
Роки своє уже беруть.
Без мене там природа квітне,
Про краєвиди спогади живуть.

Свій край любіть, не забувайте,
Він нашу душу зігріва.
В село частіше приїжджайте,
Води попити з джерела.