Про зорі щось давно ні слова.
Ховає їх низьке і хмуре небо.
Не зовсім пізно, ще не згасли вікна.
Між них єдине відшукати знову,
Не знать чому, відчув потребу,
Що часто попід ранок квітне
Одне єдине в відповідь моєму,
Та не знаходжу. Що ж, я зачекаю.
Всі інші згаснуть, а воно засяє.