І в тім біда, що я не чув біди,
і в тім, що втратив віру… А з подвір’я
затьохкалась малеча в отчий дім,
що мов пелюстка майорів на схилі,
аж раптом запалав…
……………………Здіймався ґвалт,
служителі церков ішли до пастви,
до зрадженим іудами на кшталт!…
І не було де яблуку упасти
у тому нездійманому рою
бажаючих за честь прийняти кару.
І кожен знав за що його уб’ють
червоні в чорних масках комісари.
І голіруч ми брали той вогонь
і несли до Дніпра, на чорну воду,
і Бог не залишився осторонь
відродженню великого народу…