Розлючена дурманом алича

 

Розлючена  дурманом  алича 
Топила ранок у  рожевім молоці…
І засівала  кольором багряним
землю,
щоб неможливо було і пройти
по цьому килиму,
не залишаючи кривавий слід життю...

З мого плеча був зірваний піджак
і ми лягли,  притиснувшись...
А алича,   
та зачарований весняним дуром сад,
сріблили душі наші назавжди...

А…

От…

Наприкінці…
 
Життю,
німицями зчароване тю-тю…

Вихором,
раптом, 
…У зімлілім молоці…

- Отут вони,
у серці,
пелюстки!!!
 
Оці…