Жити неможливо у країні,
Де за владу чубляться роки.
Вижити у цьому, як людині,
Де злочин творять залюбки?
Не жаліють при цьому нікого,
Як вандали ведуться вони.
У них нічого немає святого,
Живуть під впливом «сатани».
Роками молодь зомбували,
У душах ненависть одна.
На москалів їх натравляли,
Свого добилися сповна.
Вогнем палає Україна,
Немов могол по ній пройшов,
Страждають люди і країна,
Ніхто до щастя не дійшов.
Громада навпіл розкололась,
Брехня, свавілля у честі,
Біда і горе навалились
І живимо, як на війні.
Донбас військами оточили,
Слов’янськ палає у вогні.
Зачистку так вони робили,
Людей вбивали у ці дні.
Свободи дух їм не зломити,
Під БТРи люди йдуть,
Ніхто не хоче їх почути,
Вони загрози не несуть.
За долю люди піднялися,
Щоб жити краще на землі.
За зброю теж вони взялися,
Щоб захистить права свої.
Хатинь в Одесі повторилась,
Згоріли люди у вогні.
У місті казна-що творилось,
Так забажалось «сатані».
Молодики немов збісились,
Їх очі кров’ю налились,
Неначе блекоти об’їлись,
І, як шакали понеслись.
Вони нікого не щадили,
Вбивали, били без жалю,
Людей отрутою згубили,
Знов повторилось дежавю.
Вчинили злочин і розбіглись,
Ніхто шукати не бажав,
Щоби таке не повторилось,
Південний схід на захист став.
Фашизму прощення не буде,
Роками всі його клянуть.
На захист свій вставайте люди,
Щоб горя більше не відчуть.
Нехай нас небо захищає,
Щоб більше горя не було,
Проміння сонячне ласкає,
Міста і села заодно.
Щоб люди менше сумували,
Співали радісно пісень,
Своє майбутнє будували,
Були щасливі кожен день.
Щоб розцвітала Україна,
Пишались Києвом, Дніпром.
Буде єдиною країна,
Тоді й настане перелом!