Потемніло Дніпрове срібло,
небо втілюючи сумне...
Хмара сонця не перестрибне,
ворог річки не перетне.
Вороги себе звали браття,
та підступні вони без меж.
Час запалювати багаття
на верхівках кордонних веж!
Сунуть знов, як колись, ординці.
Приголомшливе дежавю.
Ми є русичи, українці,
й маєм пам'ять про це живу.
Пам'ятаемо Січ, Батурин,
знищення та знущань віки...
Ось і зараз новітній фюрер
виряджа проти нас полки.
Але маємо досвід славний,
всичений з молоком матусь,-
віру в те, що повік незламна
вільная Україна-Русь.
Лиш посилить народ Вкраїни
всіх об'єднуюча біда.
Й неминуче назавжди згине
кровожерна лиха Орда.